Студентські історії. Деякі історії з гуртожитку

Коли я був студентом, то я не жив в гуртожитку, але часто там бував.
Мій колега на роботі коли вчився, то він жив в гуртожитку і розповів кілька смішних історії з життя гуртожитку.

Історія перша.
Ми всі памятаємо попередній економічний кризовий періoд (більш ніж 5 років назад), коли масово відключали світло. То от як раз відключили світло в гуртожитку "Львівської політехніки", коли по телевізору показували футбол. Це призвело до того, що всі студенти почали робити великі безпоряки: з вікон викидували телевізори, і все інше майно з кімнати. При цьому ще й те що горить - підпалювали. На ці безпорядки приїхала міліція на "бобику". То одні студенти взяли і перекинули цю міліцейський автомобіль. Як би я знав, хто це зробив, я би поставив би цим студентмам за це ящик пива. От молодці хлопці. Супер. Так завжди тримати.

Історія друга
Ця історія подібна до першої. Виявляєтеся, що в студентських гуртожитках є таке явище як "дідівщина" (як в армії). То ось мій колега по роботі розповідав, що коли він вчився на першому курсі і жив у гуртожитку, то коли було наступне вімкнення світла, то старшокурсники забрали в нього матрас, піпалили і викинули цей матрас з вікна.

Студентські історії. Гівно

Сьогодні я згадав свої студентські роки, хоть ще недавно був я студентом.
Я думаю що студентське життя - це найкращий період для кожної людини.
Тому буду в своєму щоденнику писати різні історії зі свого студентського життя.
Історія перша.
Ця історія має назву "Гівно".
Так саме гівно або кака.
То почну.
Одного разу мій друг приніс в аудиторію гівно. Так, саме гівно. Але це гівно він купив в магазині. Тобто це не справжнє гівно, а пластмасове. Тобто це такий виріб з пластмаси, який має форму і колір гівна. Також до цього виробу ще продається спеціальний дезорант, який придає ще запах справжнього гівна. Але мій друг цей дезорант не купив. Для ефекту вистачає самого гівна.

Так ми спочатку пожартували з дівчатами - в аудиторії ми це гівно підкинули під парту, де сиділи дівчата. Жарт досить вдався і дівчата побачивши гівно пересіли в іншу частину аудиторії.
Потім ми поклали це гівно на стілець викладача. І нам вдалось "розвезти" викладача. Коли вигладач ввійшов в аудиторію, то звичайно він побачив гівно і дуже розгнівався. Почалась так звана метушня... Закінчилась ця метушня тим, що викладач сказав старості винести стілець з гівном і викинути. Звичайно староста виніс стілець на коридор, але гівно не викинув, тому що за нього мій друг заплатив гроші. Більше ми гівно в Політех не приносили.

Поляронівські собаки

Біля Полярону живуть собі собаки. Є такі що на самому Поляроні. Один собака - це вівчарка Рекс, що біля прохідної. Другий собака - це в Сала біля офісу на прив'язі.
Є ще дві собаки - дворняги. Ці собаки бігають біля мийки автомобілів і завжди біжать за мною і гавкають на мене. При тому та менша сучка тихенько підкрадеться до мене десь на метр і тоді гавкає - щоб злякати людину.

Хоть на інших людей ці собаки не гавкають, а чому на мене гавкають, я не знаю.