Не їздіть маршрутними таксі до Дрогобича, тому що це дорого. Виявляється, що проїзд у напрямку до Дрогобича в маршрутці в 1,5 - 2 рази дорожчий ніж в інших напрямках.
При тому, маршрутки до Дрогобича брудні. Мало того, наприклад, автобус з Дрогобича до Ходорова їздить не на солярі, а на газу. Тобто, бачите, як зажрались ці дрогобицькі водії. Підвищивши так ціни ці рагулі заробляють в 3 рази за Львівських водіїв. І це вони так наживаються на наших грошах.
Пора їх провчити.
Тому не їздимо до Дрогобича на маршрутках, поки вони не знизять ціни в двічі!!!!.
Є ж альтернатива - Укрзалізниця. До Дрогобича електропоїздом добиратись зручніше, скоріше і дешевше. Крім того, зараз поїзди є комфортабельними і чистими (на відміну від дрогобицьких маршруток).
Крім того, Ви можете допомогти наказати цих водіїв і зменшити ціни на проїзд, якщо покажете посилання на цю статтю своїм друзям, а також дати посилання на цю статтю в своєму щоденнику, форумі або сайті.
вторник, 8 декабря 2009 г.
воскресенье, 8 ноября 2009 г.
Куди поділись українські мільйонери?
Останні роки ми спостерігали бурний ріст цін на нерухомість. Будівельні фірми та Ріелторські контори росли як на грибах, при цьому отримуюючи значні прибутки.
Зараз всі говорять про занепад будівельної галузі і падіння цін на нерухомість.
Хоть я бачу, що ціни на нерухомість і землю ще тримаються.
Тобто при таких цінах на землю та нерухомість, які є зараз, в Україні повинно бути дуже багато міліонерів. Адже українці отримали земельні ділянки і нерухомість безкоштовно. Тому ті, хто володіють земельними ділянками та квартирами, повинні бути мільйонерами. Адже, якщо вони продадуть своє майно по сьоходнішніх цінах, вони будуть мільйонерами.
А що насправді бачимо?
Даже при цінах 2007 поч. 2008 року, власники квартир жили і живуть у бідноті.
А власники земельних ділянок біля великих міст? Як вони жили і живуть? Адже ж вони були і є мільйнерами. Насправді вони теж живуть у бідноті - немають коштів на продукти і змушені вирощувати продукцію на своїй земельній ділянці вартістю понад 1 млн.
Зараз всі говорять про занепад будівельної галузі і падіння цін на нерухомість.
Хоть я бачу, що ціни на нерухомість і землю ще тримаються.
Тобто при таких цінах на землю та нерухомість, які є зараз, в Україні повинно бути дуже багато міліонерів. Адже українці отримали земельні ділянки і нерухомість безкоштовно. Тому ті, хто володіють земельними ділянками та квартирами, повинні бути мільйонерами. Адже, якщо вони продадуть своє майно по сьоходнішніх цінах, вони будуть мільйонерами.
А що насправді бачимо?
Даже при цінах 2007 поч. 2008 року, власники квартир жили і живуть у бідноті.
А власники земельних ділянок біля великих міст? Як вони жили і живуть? Адже ж вони були і є мільйнерами. Насправді вони теж живуть у бідноті - немають коштів на продукти і змушені вирощувати продукцію на своїй земельній ділянці вартістю понад 1 млн.
среда, 26 августа 2009 г.
Чудо думки
Хоть я не вірю в різні забобони і різні вроки, в які вірять різні бабки та інші представники українського бидла, але все ж таки в цей понеділок зі мною траплась дивна історія.
Я ішов по закинутій залізній колії, що поблизу Н.Роздолу. Ця залізна колія раніше використовувалась для місцевого сіркового комбінату і зараз є занедбаною - на ній вже ростуть дерева. Так ось я зупинився і глянув на великі цвяхи, які кріплять залізничне полотно до дерев'яних колій, і подумав, ось би добре такі цвяхи використати в якості грузила для рибалки. Потім подумав, що ці цвяхи легко відірвати від рейок з допомогою лома і пішов далі...
Не встиг я ступити один крок, як я побачив такого вже цвяха в себе під ногами.
Ось співпадіння. Я вже ходжу цією колією більш ніж 50 разів протягом 2х років і ніколи не бачив відірваного цвяха. А тут побачив, коли подумав про нього.
Не вже це співпадіння? Яка імовірність такої події? Я спеціально пройшов решту шляху (близько 1 км) і цвяхів більше не бачив.
Містика???? Чи випадковість?
Подумав про щось і воно появилось...
А що, якби я подумав про 1 млрд. долларів? Появились би вони перед мною як цей цвях?
Думаю, що таке явище потрібно дослідити. Адже важливо тут отримати повторюваність результатів, щоб можна було створити нову наукову теорію.
Адже відомо, що з допомогою думки можна творити чуда.
Я ішов по закинутій залізній колії, що поблизу Н.Роздолу. Ця залізна колія раніше використовувалась для місцевого сіркового комбінату і зараз є занедбаною - на ній вже ростуть дерева. Так ось я зупинився і глянув на великі цвяхи, які кріплять залізничне полотно до дерев'яних колій, і подумав, ось би добре такі цвяхи використати в якості грузила для рибалки. Потім подумав, що ці цвяхи легко відірвати від рейок з допомогою лома і пішов далі...
Не встиг я ступити один крок, як я побачив такого вже цвяха в себе під ногами.
Ось співпадіння. Я вже ходжу цією колією більш ніж 50 разів протягом 2х років і ніколи не бачив відірваного цвяха. А тут побачив, коли подумав про нього.
Не вже це співпадіння? Яка імовірність такої події? Я спеціально пройшов решту шляху (близько 1 км) і цвяхів більше не бачив.
Містика???? Чи випадковість?
Подумав про щось і воно появилось...
А що, якби я подумав про 1 млрд. долларів? Появились би вони перед мною як цей цвях?
Думаю, що таке явище потрібно дослідити. Адже важливо тут отримати повторюваність результатів, щоб можна було створити нову наукову теорію.
Адже відомо, що з допомогою думки можна творити чуда.
вторник, 7 июля 2009 г.
Онлайн-гра Карнаж
Хочу всім читачам мого щоденника порекомендувати дуже цікаву безкоштовну онлайн-гру Карнаж:
Безкоштовна браузерна гра Карнаж не вимагає установки файлів гри на ваш комп'ютер. Тому грати в онлайн гру можна з будь-якого комп'ютера, підключеного до інтернету.
Гра Carnage - розрахована на багато користувачів, яка не дасть вам нудьгувати. Це захоплюючий світ гри, в якому ви можете брати участь в боях, спілкуватися, займатися торгівлею, політикою, заробляти реальні гроші і багато що інше.
Кожен може знайти собі заняття на смак. І все це в режимі online гри.
Безкоштовна браузерна гра Карнаж не вимагає установки файлів гри на ваш комп'ютер. Тому грати в онлайн гру можна з будь-якого комп'ютера, підключеного до інтернету.
Гра Carnage - розрахована на багато користувачів, яка не дасть вам нудьгувати. Це захоплюючий світ гри, в якому ви можете брати участь в боях, спілкуватися, займатися торгівлею, політикою, заробляти реальні гроші і багато що інше.
Кожен може знайти собі заняття на смак. І все це в режимі online гри.
пятница, 15 мая 2009 г.
Онлайн ігри
Останнім часом мене зацікавили онлайн-ігри.
Перевага онлайн-ігр така, що ви граєте з реальними людьми та можете грати в цю гру в будь-якій точці світу.
В одному з постів я писав про гру "Герои войны и денег"
Сьогодні я хочу порекомендувати досить цікаву економічну онлай-ігру стратегічного характеру:
Золотий Клон
«Золотий Клон» – динамічний віртуальний світ, що швидко розвивається, знаходячись в якому Ви зможете отримувати емоції, насолоджуватися грою і при цьому мати постійний стабільний дохід, який може бути значно більше доходу, що отримується на звичайній роботі на реальному світі. У грі немає рамок і меж, Ваші ідеї потрібні і заохочуються. Тут кожен може досягти висот. Громадяни держави – клони, керовані їх господарями - людьми.
Отже, суть гри – розвиток персонажа, участь в соціальному житті і будівництві держави. Ви можете вибрати будь-який вигляд кар'єри, працювати на підприємствах або створити свою справу, стати фермером або заснувати князівство. За свою працю Ваш персонаж отримуватиме золоті монети. Ви можете переводити запрацьовані на Землі Клонів золоті монети в розрахункові одиниці "алтини", які легко конвертувати в електронні валюти і готівкові засоби.
Зареєструватись в ігрі можна по цій ссилці:
РЕЄСТРАЦІЯ
Перевага онлайн-ігр така, що ви граєте з реальними людьми та можете грати в цю гру в будь-якій точці світу.
В одному з постів я писав про гру "Герои войны и денег"
Сьогодні я хочу порекомендувати досить цікаву економічну онлай-ігру стратегічного характеру:
Золотий Клон
«Золотий Клон» – динамічний віртуальний світ, що швидко розвивається, знаходячись в якому Ви зможете отримувати емоції, насолоджуватися грою і при цьому мати постійний стабільний дохід, який може бути значно більше доходу, що отримується на звичайній роботі на реальному світі. У грі немає рамок і меж, Ваші ідеї потрібні і заохочуються. Тут кожен може досягти висот. Громадяни держави – клони, керовані їх господарями - людьми.
Отже, суть гри – розвиток персонажа, участь в соціальному житті і будівництві держави. Ви можете вибрати будь-який вигляд кар'єри, працювати на підприємствах або створити свою справу, стати фермером або заснувати князівство. За свою працю Ваш персонаж отримуватиме золоті монети. Ви можете переводити запрацьовані на Землі Клонів золоті монети в розрахункові одиниці "алтини", які легко конвертувати в електронні валюти і готівкові засоби.
Зареєструватись в ігрі можна по цій ссилці:
РЕЄСТРАЦІЯ
понедельник, 11 мая 2009 г.
Мої весільні фотки
Хочу показати всім свої весільні фотографії, які зроблені після весілля в студії Баранських.
среда, 6 мая 2009 г.
Онлайн гра "Герои войны и денег"
Колись моєю улюбленою компютерною грою була "Герої меча і магії".
Сьогодні я надибав подібну інтернет-версію цієї гри під назвою
"Герои войны и денег".
Запрошую всіх бажаючих зареєструватись у цій грі по цій ссилці:
РЕЄСТРАЦІЯ.
Гра є безкоштовною. Дуже цікава гра. Не пожалієте.
Сьогодні я надибав подібну інтернет-версію цієї гри під назвою
"Герои войны и денег".
Запрошую всіх бажаючих зареєструватись у цій грі по цій ссилці:
РЕЄСТРАЦІЯ.
Гра є безкоштовною. Дуже цікава гра. Не пожалієте.
понедельник, 13 апреля 2009 г.
Моль
Є такі комахи - молі, які живуть у квартирі і харчуються одягом. Мені приносить моральне задоволення, коли я вбиваю таку комаху. Адже вбивши моль, я рятую свій одяг (а отже і гроші) від знищення.
Одного разу я був у селі і випив десь більш ніж 200 грам горілки і сплутав осу з моллю і взяв її злапав в руку, щоб придушити, але оса мене встигла вжалилити.
Одного разу я був у селі і випив десь більш ніж 200 грам горілки і сплутав осу з моллю і взяв її злапав в руку, щоб придушити, але оса мене встигла вжалилити.
воскресенье, 15 февраля 2009 г.
Студентські історії. Деякі історії з гуртожитку
Коли я був студентом, то я не жив в гуртожитку, але часто там бував.
Мій колега на роботі коли вчився, то він жив в гуртожитку і розповів кілька смішних історії з життя гуртожитку.
Історія перша.
Ми всі памятаємо попередній економічний кризовий періoд (більш ніж 5 років назад), коли масово відключали світло. То от як раз відключили світло в гуртожитку "Львівської політехніки", коли по телевізору показували футбол. Це призвело до того, що всі студенти почали робити великі безпоряки: з вікон викидували телевізори, і все інше майно з кімнати. При цьому ще й те що горить - підпалювали. На ці безпорядки приїхала міліція на "бобику". То одні студенти взяли і перекинули цю міліцейський автомобіль. Як би я знав, хто це зробив, я би поставив би цим студентмам за це ящик пива. От молодці хлопці. Супер. Так завжди тримати.
Історія друга
Ця історія подібна до першої. Виявляєтеся, що в студентських гуртожитках є таке явище як "дідівщина" (як в армії). То ось мій колега по роботі розповідав, що коли він вчився на першому курсі і жив у гуртожитку, то коли було наступне вімкнення світла, то старшокурсники забрали в нього матрас, піпалили і викинули цей матрас з вікна.
Мій колега на роботі коли вчився, то він жив в гуртожитку і розповів кілька смішних історії з життя гуртожитку.
Історія перша.
Ми всі памятаємо попередній економічний кризовий періoд (більш ніж 5 років назад), коли масово відключали світло. То от як раз відключили світло в гуртожитку "Львівської політехніки", коли по телевізору показували футбол. Це призвело до того, що всі студенти почали робити великі безпоряки: з вікон викидували телевізори, і все інше майно з кімнати. При цьому ще й те що горить - підпалювали. На ці безпорядки приїхала міліція на "бобику". То одні студенти взяли і перекинули цю міліцейський автомобіль. Як би я знав, хто це зробив, я би поставив би цим студентмам за це ящик пива. От молодці хлопці. Супер. Так завжди тримати.
Історія друга
Ця історія подібна до першої. Виявляєтеся, що в студентських гуртожитках є таке явище як "дідівщина" (як в армії). То ось мій колега по роботі розповідав, що коли він вчився на першому курсі і жив у гуртожитку, то коли було наступне вімкнення світла, то старшокурсники забрали в нього матрас, піпалили і викинули цей матрас з вікна.
Студентські історії. Гівно
Сьогодні я згадав свої студентські роки, хоть ще недавно був я студентом.
Я думаю що студентське життя - це найкращий період для кожної людини.
Тому буду в своєму щоденнику писати різні історії зі свого студентського життя.
Історія перша.
Ця історія має назву "Гівно".
Так саме гівно або кака.
То почну.
Одного разу мій друг приніс в аудиторію гівно. Так, саме гівно. Але це гівно він купив в магазині. Тобто це не справжнє гівно, а пластмасове. Тобто це такий виріб з пластмаси, який має форму і колір гівна. Також до цього виробу ще продається спеціальний дезорант, який придає ще запах справжнього гівна. Але мій друг цей дезорант не купив. Для ефекту вистачає самого гівна.
Так ми спочатку пожартували з дівчатами - в аудиторії ми це гівно підкинули під парту, де сиділи дівчата. Жарт досить вдався і дівчата побачивши гівно пересіли в іншу частину аудиторії.
Потім ми поклали це гівно на стілець викладача. І нам вдалось "розвезти" викладача. Коли вигладач ввійшов в аудиторію, то звичайно він побачив гівно і дуже розгнівався. Почалась так звана метушня... Закінчилась ця метушня тим, що викладач сказав старості винести стілець з гівном і викинути. Звичайно староста виніс стілець на коридор, але гівно не викинув, тому що за нього мій друг заплатив гроші. Більше ми гівно в Політех не приносили.
Я думаю що студентське життя - це найкращий період для кожної людини.
Тому буду в своєму щоденнику писати різні історії зі свого студентського життя.
Історія перша.
Ця історія має назву "Гівно".
Так саме гівно або кака.
То почну.
Одного разу мій друг приніс в аудиторію гівно. Так, саме гівно. Але це гівно він купив в магазині. Тобто це не справжнє гівно, а пластмасове. Тобто це такий виріб з пластмаси, який має форму і колір гівна. Також до цього виробу ще продається спеціальний дезорант, який придає ще запах справжнього гівна. Але мій друг цей дезорант не купив. Для ефекту вистачає самого гівна.
Так ми спочатку пожартували з дівчатами - в аудиторії ми це гівно підкинули під парту, де сиділи дівчата. Жарт досить вдався і дівчата побачивши гівно пересіли в іншу частину аудиторії.
Потім ми поклали це гівно на стілець викладача. І нам вдалось "розвезти" викладача. Коли вигладач ввійшов в аудиторію, то звичайно він побачив гівно і дуже розгнівався. Почалась так звана метушня... Закінчилась ця метушня тим, що викладач сказав старості винести стілець з гівном і викинути. Звичайно староста виніс стілець на коридор, але гівно не викинув, тому що за нього мій друг заплатив гроші. Більше ми гівно в Політех не приносили.
среда, 4 февраля 2009 г.
Поляронівські собаки
Біля Полярону живуть собі собаки. Є такі що на самому Поляроні. Один собака - це вівчарка Рекс, що біля прохідної. Другий собака - це в Сала біля офісу на прив'язі.
Є ще дві собаки - дворняги. Ці собаки бігають біля мийки автомобілів і завжди біжать за мною і гавкають на мене. При тому та менша сучка тихенько підкрадеться до мене десь на метр і тоді гавкає - щоб злякати людину.
Хоть на інших людей ці собаки не гавкають, а чому на мене гавкають, я не знаю.
Є ще дві собаки - дворняги. Ці собаки бігають біля мийки автомобілів і завжди біжать за мною і гавкають на мене. При тому та менша сучка тихенько підкрадеться до мене десь на метр і тоді гавкає - щоб злякати людину.
Хоть на інших людей ці собаки не гавкають, а чому на мене гавкають, я не знаю.
воскресенье, 25 января 2009 г.
Мене "кинули"
Вчора мене розвели як останнього лоха. При тому мене кинули на телеканалі "Перший український" аж на 45 грн.
Це було так:
Я в суботу поїхав у село, і теща мені каже, що є така програма на телеканалі "Перший український", яка називається "Золота скринька" (точно не памятаю). Так от - ця телепрограма пропонує глядачам вгадувати слово з букв, які представлені на екрані телевізора, і за це отримувати гровий приз. Слова дуже прості, які без проблем можна визначити. При цьому дзвінок з моб. телефону коштує 7 грн./хв і більш ніж 1 грн. за зєднання. Але коли до них дзвониш, то дозвонитись не можливо, але з рахунку мобільного все одно знімається сума, яка більша за 8 грн. От такий лохотрон дітки. І при цьому - на телеканалі "Перший український". Я зробив кілька дзвінків і ні разу не дозвонившись з мого рахунку пропало більш ніж 45 грн.
Не попадайтесь на такі лохотрони.
Це було так:
Я в суботу поїхав у село, і теща мені каже, що є така програма на телеканалі "Перший український", яка називається "Золота скринька" (точно не памятаю). Так от - ця телепрограма пропонує глядачам вгадувати слово з букв, які представлені на екрані телевізора, і за це отримувати гровий приз. Слова дуже прості, які без проблем можна визначити. При цьому дзвінок з моб. телефону коштує 7 грн./хв і більш ніж 1 грн. за зєднання. Але коли до них дзвониш, то дозвонитись не можливо, але з рахунку мобільного все одно знімається сума, яка більша за 8 грн. От такий лохотрон дітки. І при цьому - на телеканалі "Перший український". Я зробив кілька дзвінків і ні разу не дозвонившись з мого рахунку пропало більш ніж 45 грн.
Не попадайтесь на такі лохотрони.
четверг, 15 января 2009 г.
Як втратили зятя
Хочу з сьогоднішнього дня відкрити в щоденнику рубрику "Сільські історії", в якій я буду писати різні кумедні історії, які трапляються в селі.
Так історія перша "Як втратили зятя".
Це трапилось в селі "Підгірці" Львівської обл., де народилалсь моя дружина.
Так жили собі чоловік і дружина з тестем і тещею. Жили собі так. Обробляли город, тримали скотину та мали садок біля хати. Але тещі захотілось жити краще і вирішили теща з тестем поїхати на заробітки до Москви. З собою взяли ще затя, щоб більше заробити грошиків. Але зять в Москві знайшов москвичку і не захотів вертатись додому і вирішив жити в Москві з москвичкою, як його не умовляли. Теща і тесть приїхали в село без зятя.
Про цю історію все село "гуділо" кілька років.
Так історія перша "Як втратили зятя".
Це трапилось в селі "Підгірці" Львівської обл., де народилалсь моя дружина.
Так жили собі чоловік і дружина з тестем і тещею. Жили собі так. Обробляли город, тримали скотину та мали садок біля хати. Але тещі захотілось жити краще і вирішили теща з тестем поїхати на заробітки до Москви. З собою взяли ще затя, щоб більше заробити грошиків. Але зять в Москві знайшов москвичку і не захотів вертатись додому і вирішив жити в Москві з москвичкою, як його не умовляли. Теща і тесть приїхали в село без зятя.
Про цю історію все село "гуділо" кілька років.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)
